Денисівська ЗОШ І-ІІІст.       імені В.В.Лесевича

Наші партнери
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Історія села Денисівка

                           

Зараз  Денисівка -  центр  сільської  ради,  якій  підпорядковані  два  населені  пункти  Чмихалове  і  Теремецьке.  Село  знаходиться  на  правому  березі  річки  Оржиці, за  18  км  від  райцентру,  за  22  -  від  залізничної  станції  Драбів. 

 

 Коли  засноване  село,  точно  сказати  не  можна.  На  території  сучасного  села  ще  в  ХVІ  столітті  існували  Канівські  угіддя,  які  тяглися  від  річки  Сули  вгору,  до  впадання  річки  Чумгак  в  Оржицю. Денисівку  наніс  на  свою  карту  французький  інженер  Гійом  де  Боплан  у  30-х  роках  ХVІІ  століття.  До  визвольної  війни  1648-1654 рр.  село  було  у  володінні  Вишневецьких.  В  час  війни  було  віднесене  до  Яблунівської  сотні  Лубенського  полку.

     


       Точні  дані  про  село  є  в  матеріалах  генерального  слідства  про  маєтності  Лубенського  полку  1729-1730  років.  «Село  Денисовка  -  35  дворов,  владеет  полкового  сотника  жена,  вдова  Марина  Михайловна,  до  шведов  сотник  лубенский  Иван  Корнеев  (Огронович)». Є  дані  про  1745 рік.  У  цьому  році  в  селі  є  станція,  невеличкий  проїздний  двір  має  К. Л. Леонтович.  У  селі  258  хат:  різночинців  -  1,  козаків  виборних  -  164,  духовенства  -  1,  посполитих  власницьких  -  64,  церковників  -  1.  Біля  села  є  два  хутори  -  Огроновича  і  козака  Шаблі ( 1781 р.).  За  переписом  населення  1835  року  в  селі  було  1167  жителів:  549  чоловіків  і  619  жінок.  Сімей  -  204:  добрих  -  34,  посередніх  -  44,  бідних  -  74,  нічого  не  маючих  -  52.  Відмічалося,  що  головним  заняттям  селян  було  хліборобство,  але  проживали  і  бондарі,  столяри, кравці,  шевці.  115  сімей  жили  за  рахунок  поденщини,  утримували  разом  258  волів,  70  коней.

                 

          У  1859  році,  перед  ліквідацією  кріпацтва,  Денисівка  -  село  власницьке  і  козаче,  нараховувало 254 двори, де було 1749 жителів,  з  них  кріпаків  менше  100  душ.  Денисівка  мала  сільське  училище,  сільську  управу,  церкву,  відбувалися  3  ярмарки.  Із  1861  року  Денисівка  -  центр  волості.  1865  р.  була  відкрита  школа  паном  В.В.Лесевичем,  у  1884 р.  він  збудував  нове  приміщення  школи.  На  межі  XIX-XX  століть  у  селі  працювали  3  станції,  1  земська  установа,  4  медичні  заклади,  щороку  9  березня  і  6  листопада  проходили  ярмарки.  Село  належало  В.В.Лесевичу,  після  його  смерті  перейшло  до  його  дочки  Юлії  Леонтович.  За  переписом  1900 р.  у  Денисівці є  302  двори  селян  - козаків  і  62  -  селян-власників, проживає  2981  житель,  селяни  утримують  3633  га  землі.  В  період  революції  1905 р.  відбувалися  сутички  селян  із військами.  Перепис  1910 р.  вказував,  що  в  селі  діяли  2  парові  машини  з  просушкою,  селяни  були  в  основному  хліборобами  та  ремісниками:  шевці,  кравці,  ткачі, столяри.  У  часи  столипінської  реформи  біля  села  виникає  ряд  дрібних  хуторів.


          Селяни  підтримали  Жовтневу  революцію  1917 р.,  були  учасниками  громадянської  війни.  У  травні  1918 р. німецькі  власті,  які  захопили  Денисівну,  заарештували  групу  селян  «за  организацию  преступного  сообщества  с  целью  ниспровержения  существующего  строя,  за  вооруженное  сопротивление  немецким  властям».  Заарештованими  були  Артем  Шаповал,  Данило  Сухенко,  Ставицький,  Потап  Мороз,  Петро  Кожушний  та  інші. У  цей  час  жителі  Денисівки  та  інших  сіл  організували  збройну  групу  до  500  чоловік,  у  селі  була  створена  підпільна  ланка,  яка  підтримувала  зв’язки  із  Лубенським  підпільним  комітетом,  що  готував  повстання  проти  петлюрівців.  Денисівчани  у 1918-1919 роках  воювали  в  партизанському  загоні  Н.І.Обельця.  Боролися  проти  влади  Денікіна,  з  бандами.  У  грудні  1919 р.  в  селі  відновилась  Радянська  влада,  прийшло  мирне  життя,  хоча  ще  були  бандитизм,  розруха,  голод  1921 року.  Так,  у  1922 р.  в  селах  Денисівської  волості  загинуло  до  вісімдесяти  процентів  живого  інвентаря,  градом  було  знищено  2,5  тисячі  десятин  озимих  посівів.  Із  літа  1920  р.  діяла  організація  незаможних  селян,  проводила  роботу  по  наділенню  селян  землею.  Головою  сільради  був .О.Кожушний,  активістами  -  Й.Й.Петровський, І.П.Колодяжний,  С.А.Денисенко.


           У  1923 р.  ліквідовується  волосний  поділ.  Села  Денисівської  сільської  ради  входять  до  Яблунівського  району,  а  з  лютого  1931р.  -  Оржицького.  У  1931р.  в  селі  було  2124  жителі.  Під  час  колективізації  населення  по Денисівській  сільській  раді  було  3448  чоловік,  які  проживали  в  676  дворах.  За  ними  закріплено  було землі  4456  десятин.  Результатом  колективізації  стало  утворення  колгоспів  у  селі  Денисівка  «Червоний  партизан»  і  «Нове  життя»,  у  хуторі  Чмихалів  -  «Червоний  орач»,  у  хуторі  Теремецький  -  «Вільна  праця». Денисівку  не  минули  і  трагічні  голодні  1932-1933  роки,  точні  цифри  померлих  невідомі,  за  спогадами  померло  до  300  чоловік.  Колгоспники  мали  досягнення  в  праці.  Так,  у  1939  р.  учасниками  першої  ВДНГ  в  Москві  стали  А.К.Чепа,  Г.Т.Недайвода,  О.І.Зубенко,  а  Є.Г.Минка  була  на  ній  удостоєна  Малої  срібної  медалі  за  вирощення  22,6  поросят  від  свиноматки.


          Велика  Вітчизняна  війна  перервала мирне  життя.  Восени       1941 р.  в  Денисівці  здійснювали  прорив  із  кільця  оточення  в  напрямку  Золотух  частини  військ  Південно-Західного  фронту,  серед  них  116,  264,  196   стрілецькі  дивізії.  На  жаль,  радянським  частинам  не  вдалося  здійснити  свій  план.  У  полон  попали  тисячі  бійців  і  командирів.  Населення,  як  могло,  допомагало  переховуватись  оточеним.  На  фронтах  війни  загинуло  173  жителі. Під  час  окупації  фашисти  розстріляли  двох:  І.П.Шаповаленка  і  О.М.Бублика.  На , роботи  до  Німеччини  вивозились  230  жителів.  Село  зазнало  значних  матеріальних  збитків.

         За  5  післявоєнних  років  Денисівка  піднялася  з  руїн.  У  1950  р.  три  господарства  сільської  ради  обєдналися  в  один  колгосп  «Червоний  партизан»,  де  вирощували  високі  урожаї  зернових  і  технічних  культур,  дорідних  овочів,  добрих  успіхів  досягали  тваринники.  Великий  вклад  у  розвиток  села  зробили  голови  правлінь  Х.Д.Тимошенко,  Д.І.Усенко,  О.Б.Сабадаш  (працює  з  1982 р.).  За  видатні  успіхи  у  праці  механізатори  В.Г.Регуш  удостоєний  ордена  Леніна,  а  Маліченко В.М. – ордена  Трудового  Червоного  Прапора,  свинарка  Чигирин  М.Є. – ордена  Знак  Пошани.

        Ішли  роки.  Денисівка  розквітала,  господарювала,  будувалась. На  1  січня  2010  року  у  селі  проживає  808 жителів,  є  315  дворів. 

        Зараз  у  селі  є   загальноосвітня  школа  I-III  ступенів, у  якій  навчається  137  учнів,  є  дитячий  садок  на  50  місць,  сільська  і  шкільна  бібліотеки,  будинок  культури,  аптека,  лікарня,  пошта,  магазини,  церква.  Побудовані  житлові  будинки,  млин, олійниця,  лазня,  пекарня,  тік,  гараж,  є  тракторна  бригада,  молочнотоварна  і  свиноферми,  столярна  майстерня  і  пилорама.  У  селі  є  два  парки  і  два  ставки,  через  Денисівку  проходить  шосейна  дорога.  На  території  села  розміщений  пам’ятник  односельцям,  які  не  повернулися  з  фронтів  Великої  Вітчизняної  війни. У  братській  могилі  поховано  535  воїнів.  На  честь  воїнів  116  стрілецької  дивізії  встановлено  памятний  знак  та посаджено  березову  алею. За  ініціативи  працівників  школи  та  сільської  ради  власними  силами  поставлено  пам’ятний  знак  жертвам  Голодомору  1932 – 1933 рр.  Після  розпаду  СРСР  колгосп  «Червоний  партизан»  став  СТОВ  «Денисівка». Із  2008 р.  ТОВ  «Денисівське»  ввійшло  до  складу  компанії  «ІНТЕР-АГРО».

         Денисівка  має  свій  прапор  і  герб,  які  затверджені  26  лютого  2004 р.  рішенням  XII сесії  сільської  ради  IV  скликання.

         Багата  денисівська  земля  і  талановитими  людьми.  У  Денисівці  народився  Н.К.Карпинський  (1745 – 1810 р.р.),  доктор  медицини,  професор  анатомії  Петербурзького  університету  і  Академії  художеств,  автор  книг  із  медицини.  Пам'ятають  у  селі  В.В.Лесевича         (1832 – 1905  р.р.)  - філософа – літератора,  людину  передових  поглядів.  У  селі  жив  казкар  Р.Ф.Чмихало,  народилися  поети  М.П.Кожушний  і  Т.В.Шаповаленко  та  інші. Про  них  ми  будемо  говорити  на  наступних  виховних  годинах.